Види коньяків за термінами витримки і регіонами виробництва

Купувати коньяк, грунтуючись тільки на ціні погана ідея. Цим користуються нечесні виробники, які невиправдано завищують вартість. Для усвідомленого вибору напою потрібно знати системи його класифікації. Далі я розповім про всі зарубіжні і вітчизняні сорти коньяків.

Згідно міжнародного торговельного законодавства коньяками мають право називатися виноградні дистиляти, вироблені у французькій провінції Cognac за строго регламентованою технологією. Напої інших країн, навіть зроблені за ідентичною технологією, повинні іменуватися «виноградним бренді». Але в Україні це правило не діє, про нього знає обмежене коло покупців. Щоб не вносити плутанину я всі вітчизняні, вірменські, молдавські та інші бренді пострадянського простору буду називати «коньяками», хоч це і неправильно.

Класифікація французьких коньяків

1. Витримка. Маркування розроблене Національним Міжпрофесійним Бюро коньяків, його зобов’язаний наносити на етикетку кожен виробник. Замість звичних для нас зірок, що позначають час витримки в бочці, використовуються латинські літери, але суть не змінюється. Відлік починається з 1 квітня наступного року після збору винограду. Наприклад, якщо урожай зібраний в 2012 році, вік коньяку почне рахуватися з 1 квітня 2013 року. У купажованих коньяках (суміші різних спиртів) термін витримки визначають за наймолодшим спиртом в купажі.

Види французького коньяку по витримці:

  • V. S. (Very Special), de Luxe, Selection або Trois Etoiles – мінімум 2 роки;
  • Superior – не менше 3-х років;
  • V. S. O. P. (Very Superior Old Pale), Vieux, Reserve – 4 роки;
  • V. V. S. O. P. (Very-Very Superior Old Pale), Grande Reserve – 5 років;
  • X. O. (Extra Old), Extra, Napoleon, Hors d’age, Tres Vieux, Vieille Reserve – мінімум 6 років.

Згідно із законодавством Франції коньяки старше 6-ти років заборонено класифікувати. Вважається, що їх купаж і якість не можна проконтролювати. Але у багатьох виробників в асортименті є елітні коньяки віком 25-60 років. Замість маркування на етикетку пляшок наносять власні імена, наприклад, «Camus Jubilee», «Delamain Reserve de la Famile» або «Remi Martin Louis XIII».

2. Регіон виробництва. Провінція «Коньяк (Cognac)» ділиться на шість виноробних регіонів:

  • Champagne (Шампань) – грунт з високим вмістом глини і крейди, раніше в цій місцевості було море, підходить для марок середнього цінового діапазону;
  • Grande Champagne (Гранд Шампань) – вважається найбільш придатною зоною для виробництва коньяку, тут виробляють спирти з високим потенціалом витримки (мінімум 20-25 років);
  • Petite Champagne (Петіт Шампань) – умови трохи гірше, ніж у попередньому регіоні, коньяк виходить щільним із стійкими фруктовими тонами, спирт зберігають в бочках до 15-20 років;
  • Borderies (Бордери) – місцеві коньяки м’які з легким ароматом шоколаду, термін витримки близько 15 років;
  • Fin Bois (Фен Буа) – найбільша зона, напої дозрівають за 3-10 років, вони славляться м’яким смаком з нотками нещодавно віджатого винограду;
  • Bons Bois (Бон Буа) – малопридатна для виноробства зона з складним кліматом, спирти цього регіону йдуть на купаж зі спиртами інших місцевостей;
  • Bois Ordinaires (Буа Ордінер) – вважається найскладнішою зоною, плантації винограду розташовані вздовж океанського узбережжя, місцеві коньяки легко дізнатися по специфічному смаку, термін їх витримки близько 5-ти років.

Лише деякі види коньяків містять спирти одного регіону, в основному це напої з Grande Champagne, наприклад, «Frapin XO». Всі інші купажують з різних зон. Окремо варто згадати про коньяки Fine Champagne (не є окремою зоною). В цю категорію потрапляють напої, зроблені на спиртах Grande Champagne і Petite Champagne, при цьому частина Гранд Шампані повинна бути не менше 50%.

3. Сорти винограду. Основним сортом для виробництва коньяку є Ugni Blanc (Уньи Блан). Йому властива висока кислотність, хороша врожайність і стійкість до захворювань. Меншою мірою використовується виноград сортів Folle Blanch (Фоль Бланш), Colombard (Коломбар) і Montils (Монтілья). З них виходять більш ароматні спирти, але складність у вирощуванні нівелює переваги.

Класифікація пострадянських коньяків

1. Країна. На території колишнього СРСР виробництво коньяків (виноградних бренді) налагоджено у кількох країнах:

  • Україна (Одеська, Херсонська і Закарпатська області), марки «Шабо» і «Закарпатський»;
  • Росія (Ставрополь, Чечня, Дагестан), яскравий представник – марка «Кизляр»;
  • Вірменія, найменування: «Добірний», «Ювілейний», «Арарат»;
  • Грузія (Кахетія, Імеретія, Мегрелія), марки: «Сакартвело», «Єніселі», «Вардзія»;
  • Азербайджан, кращі марки «Гек-Гель» і «Баку»;
  • Молдова, найменування: «Дойна», «Кодру», «Святковий», «Сонячний», «Кишинів».

2. Класи. Визначають категорію напою, його статус. Виділяють наступні види коньяків за якістю:

  • ординарні – найдешевші марки витримкою 3-5 років;
  • марочні – коньяки з хороших спиртів не менше 6-ти років витримки;
  • колекційні – елітні напої віком більше 23 років, зазвичай купуються для приватних колекцій.

3. Час витримки. Ординарні коньяки маркують зірочками:

  • 3 зірки – вказує на коньяк світло-солом’яного кольору, витримкою мінімум 3 роки і міцністю 40%;
  • 4 зірки – сорти коньяку зі спиртів мінімум 4-х років витримки, міцністю від 41% і цукристістю, що не перевищує 1.5%, колір більш темний;
  • 5 зірок – напої, вироблені з високоякісних коньячних спиртів витримкою в бочках від 5-ти років, міцністю не менше 42% і максимальною цукристістю 1.5%.

На відміну від французької класифікації у нас коньяків з витримкою менше 3-х років не буває.

На етикетках марочних коньяків можна зустріти написи:

  • КВ (коньяк витриманий) – вік 6-7 років, міцність не менше 42%;
  • КВВК (коньяк витриманий вищої якості) – 8-10 років витримки, міцність 43-45%;
  • КС (коньяк старий) – мінімум 10 років настоювання в бочці, 40-57 градусів;
  • ОС (дуже старий) – вік не менше 20 років, міцність 40-57%.

Класифікація колекційних коньяків не передбачена.

Додати коментар