Діоксид сірки у вині: призначення і шкода
У 99% пляшок з вином міститься діоксид сірки (сірчаний ангідрид). Цю речовину додають майже всі виробники, починаючи від наших виноробів і закінчуючи французькими майстрами. Теоретично вони можуть обійтися і без сірки, але тоді напій вийде дуже дорогим і буде потребувати специфічних умов зберігання, які складно забезпечити в звичайних магазинах.
Діоксид сірки (Sulphur Dioxide, E220) – безбарвний газ неприємного запаху, який використовується в харчовій промисловості як консервант, що запобігає розмноженню грибків і мікроорганізмів. У високій концентрації цей газ небезпечний для здоров’я. При отруєнні сіркою з’являється головний біль, кашель, нежить, першіння в горлі, нудота, блювання і навіть набряк легенів.
Сульфіти (солі сірчаної кислоти) є продуктом бродіння і в незначній кількості (до 10 мг/л) є в кожному вині. Але їх природної концентрації недостатньо для стабілізації виноматеріалів, тому виробники змушені додавати в напій консервант.
Першими сірку почали використовувати винороби Середньовіччя. Але вже тоді люди помітили її негативний вплив на організм. Наприклад, в XV столітті в Кельні заборонялося обробляти вино сіркою, так як від цього питущий стає “хворим”. Тільки в деяких містах Пізнього Середньовіччя виробникам дозволили один раз обробляти сіркою винні бочки.
Незважаючи на свою високу токсичність у XVIII столітті діоксид сірки став консервантом для цілого ряду харчових продуктів. З часом була знайдена концентрація, яка надає мінімальний вплив на організм.
У сучасному виноробстві діоксид сірки (у вигляді газу, порошку або водного розчину) використовується відразу на 4-х етапах промислового виробництва вина: при зборі врожаю, пресуванні ягід, бродінні (ферментації) та розливу по пляшках.
В залежності від конкретної ситуації додавання сірки до складу вина зупиняє бродіння, перешкоджає утворенню оцтової кислоти, стабілізує смак і колір, збільшує термін зберігання. Адекватної та безпечної заміни цій речовині поки не знайдено.
Шкода діоксиду сірки у вині
Шкідлива не сама наявність сульфітів, а їх кількість в напої. Відповідно до стандартів США максимально допустима концентрація діоксиду сірки у вині – 400 мг/л. В Європейському Союзі виробники не зобов’язані зазначати кількість сульфітів. Відсутність відповідної написи вводить в оману покупців, які вважають, що всі європейські вина не містять діоксиду сірки. Насправді це не так.
Навіть стандарти виробництва органічних вин (екологічно чистих) допускають наявність сульфітів. Але їх концентрація нижче – від 10 до 210 мг/л у залежності від стандарту.
Щоб вибрати вино з мінімальною кількістю діоксиду сірки слід пам’ятати про наступне:
- сульфітів менше у червоних винах, оскільки завдяки високому вмісту танінів їм потрібно мінімум консервантів;
- найбільше сірки додають в солодкі і напівсолодкі вина, щоб зупинити їх бродіння;
- у винах з гвинтовою пробкою менше консервантів, ніж у напоях з класичною (дерев’яною) пробкою;
- краще не купувати вина з регіонів, де поблизу знаходяться вулкани, так як в грунті місцевих виноградників багато сірки.
Надлишок діоксиду сірки руйнує вітаміни B1 і H, приводячи до порушення обміну речовин в організмі, погіршення стану шкіри, волосся, нігтів та алергічних реакцій. В деяких випадках спостерігалися розлади шлунково-кишкового тракту і травної системи. Останнє стосується людей з підвищеною або зниженою кислотністю шлункового соку. Ще сульфіти у вині є причиною сильного похмілля.