Пиво ель – поняття, види, відмінності, культура вживання
Ель (з індоєвропейської мови перекладається як «сп’яніння») — сорт пива, який відрізняється тонким фруктовим присмаком і високим вмістом спирту (3-12%). Перші рецепти з’явилися в Англії в XV столітті, але аналоги еля виготовляли ще стародавні шумери за кілька століть до нашої ери. У середньовіччі напій відносився до продуктів першої необхідності. На відміну від молока він не псувався і не потребував особливих умов зберігання. Завдяки високій калорійності кухоль елю заміняв порцію хліба.
Особливості. Від звичайного пива класичний ель відрізняється відсутністю хмелю в рецептурі. Завдяки цьому він готується швидше і впізнається за вираженим солодкуватим відтінком. Смаковий букет формується травами і спеціями, які виварюються в суслі замість хмелю. Готовий продукт не піддають подальшій пастеризації або фільтруванню.
Сучасні пивовари найчастіше нехтують давніми традиціями, додаючи до складу еля хміль, щоб їх продукт міг називатися пивом.
Ще одна принципова відмінність еля від іншого пива— технологія виробництва. Ель готують методом верхового бродіння при температурі 15-24°C. Дріжджі не опускаються вниз при настоюванні, як у більшості інших видів пива, а тримаються зверху, утворюючи пінну шапку. При верховому бродінні з’являється багато ефірів і вищих спиртів, які формують виражений смак і специфічний аромат. Заключний етап — витримка і дозрівання еля в прохолодному приміщенні з температурою 11-12°C.
В середньому на отримання свіжої порції потрібно близько 4-х тижнів — це швидкі сорти, які найчастіше пропонують в питних закладах. Але є різновиди, на створення яких виьрачається близько 4-х місяців.
Види еля
Британський і ірландський ель класифікують в залежності від кольору, присмаку, аромату, використовуваних добавок в заквасці. Різновидів досить багато, тому назвемо лише найбільш поширені сорти.
Ель буває різного кольору
Ячмінний (Barley Wine) — відрізняється підвищеним вмістом спирту (8,5-12%) і високою щільністю сусла — 22,5-30%. Цей ель ще називають «ячмінними вином». Фруктовий аромат у поєднанні з приємною солодовою гіркотою додає напою неповторний смак. Колір Барле Вайн — темний з відтінком золота і міді. Подають ячмінний ель у винному келиху. Напій добре зберігається, після витримки стає м’якше.
Пшеничний (Weizen Weisse) — світлий ель з помірним фруктовим і квітковим ароматом. Іноді відчувається пшеничний відтінок у вигляді запаху свіжого хліба. Відрізняється світло-солом’яним або темно-золотистим кольором.
Пшеничний ель
Портер (Porter) — спочатку створювався для людей, зайнятих важкою фізичною працею. Повна назва «Porter’s ale» — ель для портовиків. Відрізняється великою кількістю добавок, серед яких спеції, трави, різні ароматичні речовини. Колір портера змінюється в залежності від використовуваних добавок і може бути світлим, золотавим і навіть темним. У приготуванні використовують кілька видів солоду, що дозволяє варіювати смакові відтінки. Міцність — 4,5-7%.
Стаут (Stout) — темний нащадок портера. При виготовленні використовують палений солод, що надає насичений колір і легкий натяк на кавові нотки. Довгий час саме цей вид еля вважали корисним, його рекомендували вагітним і годуючим жінкам.
Стаут — самий темний ель
Білий (Weisse) — легкий сорт з кислуватим присмаком. Дуже популярний в Німеччині, за що і отримав неофіційну назву «Берлінський». Є невеликий фруктовий акцент, який посилюється з віком. Колір — світло-солом’яний. У деяких німецьких пабах подається з цукровим сиропом.
Гіркий (Bitter) — по праву вважається національним сортом англійського елю. Незважаючи на назву, не є таким гірким, якщо порівнювати з іншими сортами. У виробництві використовують хміль, який на тлі повної відсутності цукру надає характерний смак. Палітра кольорів дуже різноманітна і варіюється від світло-жовтого до темної міді. Міцність 3-6,5%.
Ламбік (Lambic) — вважається традиційно бельгійським елем, в який додають ягоди малини та вишні, що надає характерний смак і червонуватий відтінок.
М’який (MILD) — найлегший ель. Його міцність наближена до квасу і становить 2,5-3,5 градусів. Відрізняється вираженим солодовим смаком. Випускають два варіанти — світлий і темний м’який ель.
Корисні властивості еля
Довгий час вважалося, що ель — джерело корисних речовин. Звідси традиція у багатьох європейських країнах пити пиво при кожному зручному випадку. Якщо ель виробляється з дотриманням традиційних технологій з натуральних інгредієнтів, то готовий напій містить вітаміни груп B і E, селен, фосфор, кальцій і калій, магній. Не варто забувати і про високу поживну цінність — середня калорійність 40 ккал на 100 грам.
Ще ель славиться антистресовими властивостями. Всього одна випита кружка в приємній компанії допомагає позбавитися від депресії, скинути напругу в кінці важкого робочого дня, розслабитися. Це джерело гарного настрою, особливо поруч з близькими людьми.
Як пити ель
Етикет вживання класичного еля мало відрізняється від звичайного пивного. Напій не терпить метушливості. Його неквапливо наливають по стінці склянки, щоб не виділялося багато піни, яка забирає характерну гіркоту. Іноді процес наповнення келиха займає близько 7 хвилин.
Наливати ель потрібно повільно, щоб він не сильно пінився
П’ють ель не поспішаючи, але й не смакуючи. При розтягуванні процесу «рідкий хліб» видихається, втрачаючи аромат. Темп прийому — як неспішна їзда на коні. Існує традиція, згідно з якою ель випивають за три ковтки з невеликими паузами. Але сьогодні цей ритуал не в моді.
Температура подачі еля – 6-12°C. Не варто гріти або заморожувати напій, інакше він втратить аромат, колір і смак. Втім, у англійців на цей рахунок інша думка — вони п’ють темне пиво підігрітим, але це на любителя. Який традиції дотримуватися — вирішуйте самі. Вважається, що світлий ель, як і пиво, краще йде влітку, а темний хороший для довгих зимових вечорів.
Одним словом, ель — універсальний напій, з яким приємно провести час в хорошій компанії, позбутися від напруги і отримати справжнє задоволення. Його класичний солодкувато-гіркуватий присмак допоможе забути про тривоги минулого дня і скуштувати всю красу вечірнього відпочинку.
